Олексій Юков

Олексій Олександрович Юков народився 9 вересня 1985 року в Слов'янську, Донецька область — місті, яке стане серцем його місії. Він виріс з гострим відчуттям несправедливості забуття: у сім років побачив, як під час будівництва лікарні знищували кладовище, а в тринадцять — у лісі виявив галявину, всіяну незахороненими кістками радянських солдатів. Він власноруч поклав їх у ближні окопи. Саме тоді він обрав свій шлях. У молодості Олексій реалізував себе і в спорті: він став майстром спорту з тайського боксу та займався джиу-джитсу, а 2007 року заснував у Слов'янську спортивний клуб «Боєць». Він вірив, що наполегливість — основа будь-якого успіху, і ці слова однаково стосувались рингу та розкопок. З 1998 року Олексій вів пошукові роботи разом із різними волонтерськими групами, а у 2013-му заснував власний підрозділ — Асоціацію дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм». Після початку російського вторгнення у 2014 році «Плацдарм» першим серед українських пошукових груп розпочав роботу безпосередньо в зоні бойових дій. Олексій був захоплений і ледь не розстріляний проросійськими сепаратистами того ж року, але не зупинився. За роки роботи він та його команда підняли близько 10 000 загиблих — радянських і німецьких солдатів, жертв політичних репресій, бійців Першої світової, а після 2022 року — тисячі українських та російських воїнів і мирних жителів. У вересні 2022 року Олексій підірвався на протипіхотній міні й втратив ліве око, яке замінив протез. Але вже за лічені тижні він повернувся на поле. Колеги та журналісти називали його «збирачем душ» і «сонцем Донбасу». Він глибоко вірив, що кожна людина — незалежно від національності — має право на гідне поховання. «Коли кажуть "нехай гниють" — я не погоджуюся», — говорив він. 5 вересня 2026 року, за чотири дні до свого 41-го дня народження, автомобіль Олексія підірвався на міні біля Шандриголового на Лиманщині під час повернення з місця ексгумації. Посмертно йому присвоєно звання Герой України. Він залишив по собі дружину Євгенію Калугіну, доньку Дарію — і тисячі душ, які завдяки йому нарешті повернулися додому.